Медичний центр ДоброМед +

Розлади харчової поведінки займають друге місце серед найбільш смертоносних психічних розладів і поступаються лише передозуванню опіоїдами. Саме тому їм слід приділяти увагу та звертатися до фахівців для отримання необхідної допомоги. Помилково вважати, що захворювання мине з часом, особа "візьме себе в руки" і т.д.


Насправді розлад харчової поведінки ━ серйозне психічне захворювання, що потребує спеціалізованого лікування. Це зміщення психоемоційних потреб на харчування, яке стає регулятором психоемоційного стану. При цьому емоції, які стоять за такою поведінкою, людина не завжди усвідомлює. Вона переживає сильний стрес через свій зовнішній вигляд чи вагу та впадає у крайнощі: мінімальне вживання їжі чи переїдання. Таким чином розлади харчової поведінки можуть стосуватися як надмірного, так і недостатнього харчування, але завжди негативно впливають на фізичне та психологічне здоров'я особи.


Найбільш поширеними з них вважають:

Нервова анорексія. Для неї характерне прагнення постійно знижувати вагу та відмова підтримувати її в межах визначених норм. Людина відчуває сильний страх набрати вагу і навіть при постійному схудненні він не зникає, а посилюється. Порушене сприйняття власного тіла, визначальний вплив зовнішнього вигляду на самооцінку.


Нервова булімія. Їй притаманні напади неконтрольованого голоду та надмірного поглинання їжі. Особа може з'їсти добову або кількаденну норму їжі за один раз. При цьому після вчиненого відчуває сильний сором та страх набрати вагу й намагається позбутися з'їденого, вдаючись до "очисної" поведінки: викликає блювання, вживає проносні чи сечогінні препарати. Важливо, що особа часто й так має недостатню вагу тіла.


Переїдання. Схоже до булімії ━ людина вживає дуже багато їжі за один раз. Такі напади є досить частими. Але вона не робить компенсаторних дій, не намагається позбутися з'їденого. Проте все одно відчуває сором, стрес та погіршення якості життя.


Кожен із перелічених розладів може бути реальною загрозою для життя особи, що від нього страждає. Вони не минають самостійно, а заклики рідних чи друзів "взяти себе в руки", "почати харчуватися нормально", "перестати зациклюватися на зовнішності" не тільки не допомагають, а й викликають роздратування. Але при вчасному зверненні до фахівців та правильному лікуванні можливе повне одужання та повернення до нормального життя таких пацієнтів.